I.   Загальна характеристика тексту:

-    автор, назва тексту;

-   позамовні чинники, літературний напрям;

-    жанр, стиль.

II.   Жанрово-стильові та функціональні ознаки

тексту, що передбачають:

-     аргументацію особливостей стилістичної організації тексту;

-      маркування засобів відповідно до джерел мово­творення, встановлення індивідуально-авторських трансфор­мацій фольклорних чи книжних елментів у тексті;

-    використання стилістичних засобів (стилістичних фі­гур, тропів), що репрезентують певний літературний напрям у межах окремого стилю чи стиль (жанр);

-  увиразнення авторських неологізмів як джерела роз­витку літературної мови;

-     з’ясування стійних сполук, прийомів оформлення початку і кінцівки тексту, викладу його основного змісту;

-     встановлення в тексті антропоцентричних категорій;

-   виявлення інтертекстуальності/суб’єктного фокусу.

III. З’ясування літературних норм тексту відповідно до його жанрово-стильової специфіки.

1. Лексико-фразеологічний склад тексту: лексика і фразеологія з погляду походження (питома – запозичена); за сферою функціонування (книжна – розмовна – просторіч­на – діалектна; архаїчна – нова; пасивна – активна; висока – нейтральна – низька), термінологія.

2. Словотвірні засоби, що параметризують текст у стильовому плані.

3. Морфологічний склад тексту, що маркує функціо­нальну спеціалізацію частиномовних засобів відповідно до жанрово-стильової зумовленості.

4. Синтаксис: співвідношення різних типів синтаксич­них конструкцій, способи їх ускладнення в тексті, особли­вості порядку слів, маркування розмовних/книжних засобів.

5. Відповідність оригінального тексту тогочасним і сучасним правописним нормам літературної мови.

Висновок про лінгвостилістичні ознаки тексту, по­родження якого мотивоване позамовними чинниками, зна­чення тексту в розвитку літературної мови певного періоду.