Зв'язок методики навчання іноземним мовам з лінгвістикою і психологією загальновідомий. Існування такого зв'язку висвітлено в багатьох підручниках і посібниках з методики викладання іноземних мов.

Р.А.Будагов зазначає, що між словом і поняттям існує тісний діалектичний зв'язок, тому він обгрунтовує вживання рідної мови для семантизації іншомовної лексики. А.А.Потебня вважає, що реально слово існує тільки в мові, з чого виводить необхідність навчати поєднанню слів і виконанню мовних вправ.

Висловлюючи свою концепцію формування лексичних навичок, Ю.І.Пасов цитує А.А.Ветрова, який пише, що відсутність поняття про навколишні предмети може не порушувати спілкування між людьми, і А.А. Леонтьева - про те, що зміст є значенням конкретної діяльності, до якої Ю.І.Пасов відносить і мовну. У цих висловах він бачить обґрунтування відмови від "власне семантизації" і застосування прийому "функціонального заміщення" - заміни в процесі мовлення на іноземній мові слова рідної мови, що спливло в свідомості, незнайомим йому іноземним, яке підказане ззовні.

Аналізуючи підручники по методиці, ми бачимо, що лексичне значення трактується лінгвістами по-різному: як відношення слова і дійсності (А.С.Чикобава), як поняття (В.М.Солнцев), як вживання слова (Вітгенштейн).

Г.В.Рогова, Ф.М.Рабіновіч і Т.Е.Сахарова взагалі обходять питання про лексичне значення слова. Їх увага сконцентрована на мотивації навчання. Учити треба так, пишуть автори, щоб учень випробовував необхідність в слові для вирішення комунікативних завдань, що стоять перед ним. Це твердження вони підкріплюють посиланням на опис А.Н.Леонтьевим явища імпрессинга - мимовільного запам'ятовування слова.

У сучасній лінгвістиці загальновизнана "неповторна своєрідність" лексики національних мов. Їх лексичним системам властиві не тільки наявність слів з різним об'ємом значень (про що звичайно пишуть методисти), але і наявність лексичних значень, еквівалентів яким немає в інших мовах.

Точку зору на лексичну своєрідність мов розділяють і психологи, які вивчали процес навчання іноземних мов (В.А.Артемов, Б.В.Бєляєв, І.А.Зимня). В будь-якій мові не так багато слів, які можна перекласти одним словом на іншу мову, - вказував А.А.Леонтьєв.Утвердилось поняття того, що помилково ототожнювати поняття і семантику слова.

У мовознавстві понятійне розуміння лексичного значення критично вивчала Н.Ф.Пельовіна в дослідженні теорії значення. "Донауковий" характер побутових слів підкреслював Ю.С.Маслов. З різкою критикою ототожнення лексичного значення з поняттям виступав В.А. Звегінцев.

Зв'язок слів з референтами і денотатами здійснюється через речення. Повноцінним лінгвістичним знаком виступає в мові не слово, а вислів, затверджував В.Г.Гак, і вивчати номінацію слід в актах комунікації при конкретному контакті з дійсністю, у зв'язку з відносинами між предметами, процесами, якостями, що позначаються засобами мови[8;20]. Вивчати іноземну мову - це вчитися новому способу аналізу дійсності, досвіду.

Цей досвід представлений в мові одиницями, що адекватно відображають поведінку в ситуаціях. Два моменти - завершеність значення і прив`язаність до ситуації є визначаючими для речення. Речення поза ситуацією – носять лише зовнішні ознаки речення.

Приведені вислови лінгвістів і психологів важко прийняти за теоретичну основу викладання іноземної лексики. Посилання на авторитети представників мовознавства і психології є швидше спробами обґрунтувати пропоновані підходи до рішення методичних проблем навчання їй. Але оскільки підходи методистів до їх вирішення співпадають не у всьому, то і використані посилання виявляються деколи неоднозначними. У них немає переконливих відповідей на найважливіші для методики питання: змістовна суть лексичного значення, його зв'язок з мисленням, зв'язок між значенням слова в словнику і в мові. Наукова база не може виникнути з розрізнених висловів учених з того або іншого питання. Її створення вимагає сукупності взаємодоповнюючих даних базових наук методики. І сучасні лінгвістика і психологія в змозі дати однозначні відповіді на ключові питання, що цікавлять методику навчання лексики іноземної мови, особливо на старшому етапі навчання. Ці відповіді - в положеннях, що затвердилися в лінгвістиці і психології, які можна розглядати як основні елементи психолінгвістичної бази навчання лексики.

Отже, сучасна лінгвістика, психологія і педагогіка не можуть дати конкретної відповіді на питання як вивчати і семантизувати лексику не старшому етапі  навчання англійської мови, тому в нашій подальшій роботі ми спробуємо дослідити це питання.